- сторопілий
- -а, -е, розм.1) Дієприкм. акт. мин. ч. до сторопіти.2) у знач. прикм. Який виражає розгубленість, збентеження, переляк. Сторопіле обличчя.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
сторопілий
Смотреть что такое "сторопілий" в других словарях:
сторопілий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
сторопілість — лості, ж., розм. Стан за знач. сторопілий 2) … Український тлумачний словник
сторопіло — розм. Присл. до сторопілий 2) … Український тлумачний словник
